Поезія торкається душі моєї

Пам’яті В.Сосюри

Доброю традицією стало

Вшановувати пам'ять земляків -

Поетів, що здобули добру славу,

Яка не меркне вже сотні віків.

І серед них на п’єдесталі

Наш український соловей,

Якому ми разом відсвяткували

Уже більш ніж 100-річний ювілей.

В січневі дні – свята у місті,

Лунають пісні і вірші,

Такі ліричні, променисті,

Що сльози ллються від душі.

Поет кохання

Сосюра – це поет кохання,

Він серцем до людей говорить,

У мене виникло бажання

Читати його твори.

З дитинства він уже працює

І пише ранні твори.

І слово в них, ніби танцює,

І до людей говорить.

Віршів багато написав поет,

Всі вони добрі, як дитяча казка,

З природою він мав гарний дует.

Читайте його, діточки, будь ласка!

«Любіть Україну, як сонце любіть», -

Звертався  поет до народу.

Любив він всіх нас кожен час, кожну мить,

У гарні години й негоду.

Володимиру Сосюрі

Земляк наш славетний, Сосюра-поет,

Тебе поважає все місто,

Читаю тебе я у кожний момент

І раджу товаришам звісно.

Вірщі всі твої, наче зорі ясні,

Які будуть жити все віки,

Подобаються вони дуже мені,

Читаю я їх не для втіхи.

Всі мешканці міста, мої земляки,

Шануймо творіння поета,

Хай творчість живе багато віків

Й друкується в наших газетах.

До 115 річниці з дня народження Володимира Сосюри

Сто п'ятнадцять років тому,

Під стук колес шалений той

Родився хлопчик чорнобровий -

Майбутній наш герой!

Ішли роки, мужав Володя,

Талант свій щедрий людям дарував,

Любив життя, оспівував природу,

І рідну мову берегти навчав.

Великий, славний син Донбасу,

Ми щиро дякуємо тобі

За вірші, сповнені любові

До всі нам рідної землі.

Звертаюсь до мешканців міста,

Щоб шанували пам'ять земляка,

І хай його чудові пісні

В наших серцях живуть віка.

 І хай проходять ще століття,

Ідуть події в забуття,

Із пам’яті народної ніколи

Не буде стерте це ім’я.

Земляк наш-народу гордість…

Земляк наш - народу гордість

Не загубимо славу твою

Не втратимо честь ми і совість

За правду у вічнім бою

В бою із пороками людства,

Із темними силами зла

Безцінна , тобою донесена  мудрість,

Що в наше життя  любов принесла

Любов до своєї єдиної неньки

Вітчизни , що мила нам буде повік

Але за свободу й красу сьогодення

На жаль, геній наш порадіти не встиг

Сьогодні ми вільні, сьогодні ми сильні

І з нами  рахується весь білий світ

Спасибі тобі, наш великий учитель,

Що зміг почуттю головному навчить!

 Буря

Я на вулиці гуляла,

Злива почалась,

Завірюха закружляла,

Буря піднялась.

Поховались усі пташки.
Танцювати сніг зайнявся.
Не видно жодної мурашки,
Навіть старий пес злякався.

Все утихло, припинилось.
Стало тихо-тихо.
Пес в коморці зажурився,
Й не було вже лиха.

Але знов все почалося.
Закружляло лихо,
Та весна не за горами.
Й буде знову тихо!

 Чистенька криниченька

Набрати чистої водиці

Хотіла я з криниці.

Вода холодна, срібна, ніжна,

Така чарівна й дивовижна.

Її ходили ми шукати,
Але водицю не знайшли.
Тропи до неї ми не знали
І зовсім іншою пішли.

Я дивилась в усі боки,
Рахувала кожні кроки.
Тільки пташка заспіває,
Я до неї обертаюсь.

Що шукали - те знайшли,
До криниченьки дійшли.
І напилися водиці
З тої  чистої криниці.

Зірочка

Спустилась з неба зірочка,
Мов ялинкова гілочка.
Ми будем з нею грати,
Мов немовля і мати.

По зоряному небу
літати з нею будем,
Але прощатись треба, 
Бо прийде ранок, люди!

Втече вона від сонця,
І зірочки не буде,
На небі за віконцем
Вночі та зірка буде.

Як прийде ніч, то знову
Примчить вона у гості.
І почнемо розмову
На місячнім помості

Осінні гриби

Осінь настала,

багряна пора.

Дощик осінній

з деревами гра.

Ось під ялинкою
Гриб вигляда,
Поряд із ним
ще весела рідня.

А на горбочку
Дружньо рядочком
Сидять грибочки -
Сини та дочки!

Раді ми в кошик усіх назбирати
Й за один грошик у місті продати!

                                      Осінь
Осінь – це дуже чудова пора,
Дітям до школи вже бігти пора.
Осінь відома всіма кольорами,
Листям розвіяна, мов прапорами.

Жовті, червоні, зелені вони
Радість несуть і журбу дітворі.
Ковдрою наче вкриває весь світ,
Листя шепоче, шуршить, шелестить.

Влітку тепло, навесні – зелено,
Взимку так холодно і весело,
Тільки лише восени  на землі

Вкриті багрянцем дороги усі.

Весна

Весна чудова і прекрасна.

І сонечко нам світить рясно!

Весна – це радість, світло, спів

І тихий гомін солов’їв.

З-під снігу ніжний і маленький

До сонця тягнеться крізь лід

Підсніжник, мов до мами-неньки

Дитина люба на весь світ.

Річки від сонця оживають,

І все радіє навкруги.

Та рідна наша Україна

Теж оживає від нудьги!

Ласкаве літо

Літом лагідним, ласкавим

Світить сонце золотаве,

І травичка зелененька,

Й Україна веселенька.

Біжить річенька швидка,
Немов пір'ячко, легка.
Літо сяє кольорами
Днями й навіть вечорами.

Воно біжить, дзвенить, сміється,
І людям добре всім живеться.
Літо зелене, кохане, яскраве,
Іди до нас швидше чарівне, ласкаве!

Ми любим тебе наше літо гарненьке,
Для нас ти маленьке, руденьке, тепленьке!

Осіння колискова

Вся Україна на сході сонця

Виглядає у віконце,

Сонце світить, та не гріє,

І весь світ йому радіє.

Бо останні промінці
Покидають зорі ці.
Наступає тиха осінь,
І вона натхнення просить!

Щоб кружляли листопади,
Щоб тихенько дощик падав,
Щоб в осінні ночі,
Спав. сплющивши очі.

Україна

Україна – наша мати, така гарна, красна.

Твої гори, степи, трави, як дитячі ясла.

Нагодуєш, приголубиш в полі біля броду,

Від біди завжди укриєш, подаруєш вроду.

Україна наша квітне гідна і казкова

Ну а мова наша рідна просто пречудова.

Ми кохаємо її,  як рідного брата

Про неї пишемо пісні вона ж того варта.

Україно, ти, як ненька, що колиску гойда

Якщо не кохать рідненьку сумно життя пройде.

Так давайте і надалі її поважати.

Бо без неї ніхто ми вона ж наша мати.

 Гідні сини України

Хай , що  там кажуть інші люди

Про Україну та її синів

Але відомо всім і всюди

Про українських геніїв-творців

Не треба далеко ходити:

Шевченко,Рильський,Коцюбинський і Франко

Вони навчали, як потрібно жити

І як позбутися важків оков

Таких,що заважають людям жити

Це: підлість,жадібність та заздрість –страшний гріх

Потрібно навпаки – усіх людей любити

Та пам”ятати пращурів своїх

 Сила українського народу

Народ наш – сильний та могутній

І не зважаючи , що біди пережив

Йому і зараз кріпкий дух присутній

І міць натури , що бракує слів

Різноманітні історичні драми

Йому погрожували знищенням ущент

Але він вистояв, борючись до нестями,

І в боротьбі цій ми на єдності поставимо акцент

В єдинстві – сила ,це ніхто не заперечить

Один у полі воїн - не герой

І доля нещаслива того не знівечить ,

Хто у тяжкі хвилини за народ – горой!

 Єдина родина – Україна

Україна співуча земля

Люди щирі, веселі та дружні

Одна велика та рідна сім’я

Характером кріпка і мужня

Якщо вдарить грім випадково,

Чи злива негод нагряне,

Достатньо лиш кинути зова

Весь люд наш на захист постане

Прикриваючи одне одного собою

Не зважаючи на труднощі та скруту,

Керовані спільною метою -

Державою шанованою  бути.

                    Моя мила Україно

Я свою сім”ю люблю-

Це моя країна

Честь її не погублю

Вона ж моя рідна.

 

Я навчаюся, живу

В милій Україні

Не поїду я в Москву,

Бо не хочу зміни.

Стану я дорослою

Ніколи не забуду

Де росла я доброю

Де хороші люди.

       Символи країни

Знаю символи я три

Прапор , тризуб,  пісня

Це для мене, як  скарби,

Немов зоря пізня

Тризуб як символ гордості

За нашу Україну

Пісня -  символ твердості

На нашій Батьківщині

Прапор - символ єдності

Нашої країни,

Нашої Вітчизни,

Нашої родини

                    Згадаємо про козаків…

Згадаємо про козаків

Про їх відважність,силу

Про те, як край наш зберегли

Рідну Україну

Вони ще жили здавна

Боролися з татарами

Ми пам”ятаєм  з  шаною

Про їх тяжкі поранення

Про їх життя, про Січ

Про те , як підкрадалися під ніч

До ворогів своїх – монголів

Про те,  як гибли,  ледь не збожеволів.

   Краса моєї рідної землі

Країн багато на землі

Великих і маленьких

Але найближча до душі мені

Моя країна-ненька

  

Дніпро могутній та гаї шумлясті,

Блакить небесна, золото ланів

Птахів веселих голоси сріблясті,

Які зливаються в чудовий спів

Не можу навіть передати

Красу моєї рідної землі

І хочу всім навколо нагадати

Щоб цю красу навіки зберегли

Рідний край

Мій рідний край - моя це Україна!

У ній почався перший мій політ,

Милує око та верба й  калина,

Прославлю я тебе на цілий світ.

Ціную я усе навколо мене,
Горнусь до тебе я багато літ.
Милує око житечко зелене,
А також перший ластівки політ.

Любов моя завжди жива, безкрая,
Вона не має розмірів й межі,
У грудях палко серденько палає,
І хай не буде в ньому більш брехні!

Давайте цінувати мову рідну
Й пишатись нею кожну мить.
Життя прожити радісно і гідно
Й душа у вас хай більше не болить!

Щедра Україна

Щедра наша Україна,

В багатьох містах – краса!

Старі парки і бульвари,

Мов дівоча та коса.

Приїжджають в Україну
Люди з самих різних міст.
Люблять тут відпочивати
І у будень, і у піст.

Пригощають друзів смачно
Наші добрі кухарі.
І на Львівщині прекрасно.
І чудові Бровари!

                               Рідна Україна

Я - щира українка,

Від серця я пишу.

Я дівчина-живинка,

Про це вам розкажу

Пишу до вас з душею
Від серця усього,
Від радості моєї
Не розказать всього

Ні, я пишу не вірші,
А казку чарівну,
Щоб розказать вам швидше
Про ненечку мою.

До тебе, нене, лину
Й оспівую тебе.
Люблю я Україну
Люблю більше за все!

Моя країна

Моя рідненька, лагідна країна,

Моє натхнення і моє життя,

Моя славетна, вічна Україна,

І чую я твоє серцебиття.

З тобою подолаю всі негоди,

З тобою на край світу полечу,

І я не подивлюся на погоду,

Все буде тільки так, як я хочу.

І моя пісня хай полетить світом,

Прославить рідну ненечку мою,

Й повернеться в Україну з привітом

                  Й  розкаже рідній, як її люблю.

Дівоча доля

Виходила дівчина ніччю із хати,

Виходила потайком, не знала щоб мати,

Виходила тихо під сяйвом луни

Та бігла у поле до тої верби.

Стояла під вербою, милого ждала,

Сиділа, чекала, його виглядала,

Забувся Андрій і таки не прийшов,

Покинув Ганнусю, бо іншу знайшов.

Не знала Ганнуся, що доля та зла,

Не знала, що милого більше нема,

Вернулась додому…Вже  спить все село…

Роки пролетіли…Стежки замело…

Ганнуся доросла, у неї родина,

І спить у колисці Андрія дитина,

Ніколи дівчина забути не зможе,

Тих ясних очей, що постійно тривожать.

Мы команда – новое время,

Мы предлагаем – наши идеи,

Пусть в наших глазах счастье искриться,

И наша идея в жизнь воплотиться.

Парк городской сделаем ярким,

Дебальчанам при входе подарим подарки!

Презентация

У нашего класса явилась мыслишка,

Хотим в нашем парке построить кафешку,

И чтобы ходили туда все детишки,

Девченки и мальчишки.

В добавок к кафешке – фонтан музыкальный,

Рельсы и поезд к ним уникальный,

Поставить беседку, качели,

И чтобы все люди глядели.

Как мир мы наш делаем ярче,

Чтоб сердце у всех билось чаще,

Побольше чтоб слышалось смеха,

Хотим мы добиться успеха.

Чтоб люди здесь отдыхали,

Как бабочки, чтоб порхали,

Так пусть же мечта воплотиться

Пусть все преобразится.

Ведь станет Дебальцево краше,

А счастье детей настоящим

Еще про сюрприз мы всем не сказали,

Хотим мы кормушки для птичек поставить.

Чтоб дети кормили несчастных,

Чтоб жизнь сделать их безопасней.

Развлекательный комплекс «Новое время»

Можно и взрослым сюда заходить,

Но только советуем вам не курить

И алкоголь также не пить.

Мы с лозунгом этим по жизни идем,

Сейчас мы его для вас пропоем:

«Мы против куренья и алкоголя,

Чтоб дети жили в мире, покое»

Песня

На огромном небе звезд невидимо,

Посмотри на мир наш удивительный,

Это город наш и наша родина,

И в нем, люди, мы не посторонние.

Мы растем, мы движемся стремительно,

Мы отслеживаем все события,

Несмотря на то, что еще мальцы,

Скоро будем украшать Дебальцево.

Мир удивительный мы сохраним,

Знаем, что это нас ждет

Ну а пока мы ночью не спим

Мы ждем когда время прейдет.

Припев

Время, Новое время, Счастливое время,

Нам надоели алкоголь и куренье,

Мусор, нет света,

В парке безделье.

Начинаем с рассвета,

Украшать все с весельем,

Строить качели

Нужные детям.

Мы бы сумели!

Время прийдет!

                  Велосипед – найкращий друг

Їздити світом я люблю,

Також спортом займатись,

Для цього «лайбу» я куплю

І буду розважатись.

Велосипедний стиль життя –

Для мене найдорожчий,

Бо бережу здоров’я я,

Бензин, свій час та гроші.

Мій красень «кінь» - найкращий друг

Везе мене повсюди,

Яке прекрасне все навкруг,

Придбайте ровер, люди!

Побачте все, що дав нам Бог:

Ліси, річки, дилини,

Буде багато перемог,

І будьте ви щасливі!

Пам’ятай правила

Вогонь – наш друг, він нам допомагає,

Розпалить дрова, підігріє піч,

Хто правила безпеки добре знає,

Той може в лісі грітися всю ніч!

Не можна жартувати із багаттям,

Не забувай про це ти ні на мить,

Дотримайтеся правил, любі браття,

Бо знищить воно все, і дім згорить.

Де б ти не був: у лісі чи у полі,

Не грайся з ним! Це дуже небезпечно!

І не помітиш ти, як не поволі

Дотліє дім! Всі правила доречні!

І сірники, школярко, не бери,

Із ними все ж таки погані жарти!

Всі ці предмети, друже, не для гри!

І жартувати з ними теж не варто!

Запам’ятай ці правила на все життя!

І щоб не сталося страшенної біди,

Щоб не було у тебе каяття,

То пам’ятай закони ці завжди!

Вогонь – мій друг

Не жартуй, друже мій, із вогнем

Ні вночі і ні лагідним днем!

Про безпеку ти не забувай,

І ці правила запам’ятай!

Сірники дітям ти не давай,

В піч з дровами не залізай,

Із багаттям не товаришуй

Та з газом страшним не жартуй!

Всі прилади ти вимикай,

Струмоприймачі оминай!

І ніколи ти не пали,

І життя своє бережи!

Вогонь

Чи ворог він, чи друг? Не знаю!

Але він нам допомагає!

Зготує їжу,  піч натопить,

Й багаття в лісі нам розтопить!

Та іноді і злим буває,

І все навколо він зриває,

Топче, руйнує, все підпалить,

І тільки дим від нього чвалить!

Якщо працюють справно речі:

Мікрохвильовки, «телек», печі,

І холодильник, і плита,

У ваш він дім не завіта!

Тож пам’ятай про це! І бий на сполох!

Для когось він і друг, для когось - ворог!

 Будь обережним!

Вогонь для нас найкращим є,

А іншим – шкоди завдає!

Тим, хто не знає, як себе вести,

І лихо прийде, й не помітиш ти!

Одного разу влітку серед дня

Дідусь буцнув цигарку у сміття,

Мале багаття зайнялось й злетіло,

Воно спалить все навкруги хотіло!

На щастя, поряд хлопець пробігав,

Пожежу зупинив, бо добре знав:

Звичайний і найкращий телефон!

Це 101! І ось і весь закон!

Шановні люди! Ви не забувайте

І цигарки свої не залишайте!

Бо може загорітись все навколо,

І буде величезне з вогню коло!

 Стежина, що веде до мами

Час іде...Роки летять невпинно,

Змінюються погляди життєві,

Тільки в голові моїй невинно –

Спогади з дитинства несуттєві...

Мій будинок...Сад...Чарівні квіти...

Як це описати все словами?

Серед ночі взимку мені світить

Стежка, що веде мене до мами.

Ти для мене, матінко, єдина,

Скільки ти зазнала горя й муки?!

Вдячна я тобі, твоя дитина,

Я цілую ніжно твої руки.

Всі незгоди хочу я здолати,

Відведеш від мене ти біду,

Ти – моя матуся, мамо, мати,

Я до твоїх ніжок припаду.

Вдячна я за ті безсонні ночі,

Колисала немовлям мене,

Матінко, я мрію, дуже хочу,

Горе хай тебе завжди мине.

І молюся я вночі до Бога,

Щоб послав здоровя на літа,

Щоб щасливою була дорога,

Бо для мене, рідна, ти – Свята!

Надає цілющі міцні крила,

Коли на душі мені погано,

Рідна, ніжна, сонячна і мила

Стежка, що веде мене до мами..

Своему любимому 7-а посвящается

Осень. Сентябрь. Золотая пора.

В школу бежит торопясь детвора.

Добрый учитель встречает свой класс.

Цветы детей ему радуют глаз.

Истосковался наставник по ним

Таким прекрасным, таким дорогим.

Целое лето по ним он скучал

В календаре ручкой дни отмечал.

И вспоминал все те школьные дни

Где так счастливо шутили они.

И наконец-то настал этот час:

Счастье царит в кабинете сейчас.

Понял наставник только одно:

Учить детей ему суждено.

Моє  дитинство

Я памятаю , мене матір

Гойдала у колисці

Співала в нашій хаті

Та готувала їсти

До дому батько приходив

Сідав за стіл, вітався

До мене часто підходив

Зі мною в ігри грався

А ще сестра мене любила,

Співала колискові,

Але вже  виросла, доросла

І  зараз вчуся в школі.

Тарас Шевченко

Перед тобою голову схиляю

Коли читаю я твої  рядки

І в серці вогник вдячності палає

Що передав мені ти крізь роки

Поет славетний, геній України

Ти промінь сонця серед тисяч хмар

Ти син своєї неньки Батьківщини

Народу українського Кобзар

Писав ти про садочок коло хати

Про те , як пас телята за селом

В своїх віршах виспівував ти мати

Твоя поезія осяяна добром